Як оформити спадщину за заповітом і що таке обов’язкова частка в спадщині?
Оформити спадщину можна у будь-якого нотаріуса, неважливо – у приватного або державного, за місцем відкриття спадщини.
Право на спадщину відкривається за останнім місцем проживання померлого (населений пункт) або ж якщо воно невідоме – за місцезнаходженням нерухомого майна (його основної частини).
Тобто, для того, щоб вступити у спадщину, ви можете звернутися до будь-якого нотаріуса в тому населеному пункті, де був зареєстрований (прописаний) померлий або ж де знаходиться його майно.
До нотаріуса необхідно звернутися протягом 6 (шести) місяців з дати смерті особи. Якщо цей строк пропустити та звернутися пізніше, нотаріус відмовить Вам у прийнятті заяви про прийняття спадщини та необхідно буде звертатися до суду для поновлення цього строку.
Заяву писати заздалегідь не потрібно, у нотаріуса є готові бланки таких заяв.
Якщо Ви єдиний спадкоємець за заповітом, то через 6 місяців після смерті особи нотаріус видасть Вам свідоцтво про право на спадщину.
Але бувають випадки, коли є інші спадкоємці (за законом), які мають право на обов’язкову частку в спадщині, не залежно від наявності заповіту.
Це можуть бути:
- Малолітні (до 14 років), неповнолітні (від 14-18 років), повнолітні непрацездатні діти спадкодавця (непрацездатними вважаються жінки - після досягнення 55 років та чоловіки - після досягнення 60 років; інваліди 1, 2, 3 груп, незалежно від того, чи призначена їм пенсія);
- непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки
Ці особи спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом.
Наприклад, життєва ситуація: в сім’ї троє дітей, батько давно помер, а мати все своє майно заповіла двом дітям, склавши заповіт. Після смерті матері двоє дітей із заповітом звернулися до нотаріуса для оформлення спадщини. При цьому, третя дитина теж звернулася до нотаріуса, хоча його немає в заповіті, але на момент смерті матері він був непрацездатний, тобто пенсіонер, тому має право на обов’язкову частку у спадщині своєї матері. В даному випадку обов’язкова частка третьої дитини складе 16,67% від усієї спадщини, тобто половину від того, що він міг би успадкувати, якби не було заповіту (адже частка кожного за законом була б 33,33%).
При цьому, якщо спадкоємці за заповітом не погоджуються на видачу такому спадкоємцю свідоцтва, розмір його обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.
Серед підстав для зменшення обов'язкової частки у спадщині в юридичній літературі вказують: 1) не підтримання спадкоємцем зв'язків зі спадкодавцем, незважаючи на потребу останнього в цьому; 2) погане поводження із ним; 3) нездійснення належного догляду; 4) надання заздалегідь неправдивих свідчень у суді проти спадкодавця; 5) звинувачення спадкодавця у вчиненні тяжкого злочину; 6) неповідомлення про те, що готується замах на життя спадкодавця; 7) не надання спадкодавцеві допомоги, коли той перебував у небезпеці; 8) аморальна поведінка обов'язкового спадкоємця не лише щодо спадкодавця, а й щодо інших спадкоємців, зокрема й тих, хто має право на обов'язкову частку; 9) виокремлення спадкоємцю певної частки майна ще за життя спадкодавця.
Таким чином, з урахуванням всіх обставин, розмір такої частки може бути зменшений судом. Позбавлення особи права на обов'язкову частку судом не передбачено, хоча особа, яка має право на обов'язкову частку, може бути усунена від права на спадкування за правилом ст. 1224 ЦК України, але судова практика показує, що це дуже виключні випадки.